Дорогие мои (и не очень) камрады по наркотическим закладкам! Сегодня я решил рассказать вам историю, которая случилась со мной не так давно. Это было, как обычно, в погоне за прухой и новыми незабываемыми ощущениями. Но, к сожалению, все закончилось не так, как я ожидал. Так что, конечно же, я не мог упустить такую возможность и сразу же закупился кодеином – одним из самых мощных наркотиков. Мне уже покатило от предвкушения!
Прежде чем отправиться в театр
(а, кстати, я шишечку перед этим подкурил), я решил поделиться этим событием со своими верными друзьями. Хочу заметить, что это были тоже люди, не чуждые гнаться за новыми ощущениями и топом наркотического мира. Однако, они меня не остановили, и я отправился в театр один.
И вот я уже сижу в этом прекрасном здании и наслаждаюсь моим прухой.
На самом деле, парни, я вам не скажу, насколько годненько было, но вы все равно мечтаете об этом, ведь так? И вдруг, передо мной начинается нереальное действо – занавес поднимается, и я погружаюсь в мир театральных постановок.
Но, увы, пруха делает свое грязное дело, и я начинаю стэнить прямо в зале. Ведь может быть что-то прекраснее, чем смотреть на игру актеров и видеть настоящие эмоции? Нет, я не мог прекратить восторгаться и орать свои эмоции на весь зал. Когда твое сердце полно мухоморами, то как можно молчать?
Прошло некоторое время, и моя необычная активность не осталась незамеченной. Тут вдруг на сцену выходит директор театра и начинает кричать на меня. Я даже перестал понимать, что он говорит – я был слишком занят своим грёбанным прухом. Но даже в такой ситуации я не потерял своей креативности!
Я встаю со своего места, подхожу к директору и говорю: "Мужики, это ты так круто организовал вечеринку? Я подумал, что ты хочешь со мной поделиться твоим топом!" Что я могу сказать, друзья, я всегда на высоте!
Директор театра смотрит на меня с недоумением, но я продолжаю делать вид, что ничего не понимаю.
Ведь это очень важная часть нашей культуры – делать из себя барана для всех остальных, не так ли? Но, к сожалению, это не продолжалось долго.
И тут начинается самое интересное – охранники подбегают и начинают кидаться на меня, как голодные хищники на свою добычу. Я, конечно же, не сопротивляюсь! При всех моих проблемах с законом, я никогда не стану мешать властям своей сверхъестественной силой.
В итоге, меня выносят из театра, как раба на аукционе. Пока я ехал в комнатку для задержанных, охранники щедро делились своими мнениями обо мне. Но что они знают о настоящем герое наркоманской комедии?
Так закончилась моя история о том, как я купил кодеин и опозорился в театре.
Но будьте уверены, друзья, это не остановит меня! Я всегда готов к новым приключениям и новым топовым закладкам! И в следующий раз, даже если я окажусь в тюрьме, я буду продолжать наслаждаться своим прухой и радоваться каждому дню в этой жизни!
Будьте смелыми, друзья, и не бойтесь делиться своими историями, даже если они подобны моей. Ведь только так мы сможем создать настоящую наркоманскую комедию и показать всему миру, что мы – самые смешные люди в этом параллельном мире! Моя история - всего лишь художественная вымышленная комедия. Не повторяйте это дома!
------------------------
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.